Тільки повертайтеся
Йому сьогодні подзвонила мама,
А він в окопі мокрому сидів.
Тримав мобільний, обтирав руками
І щиро так дзвінку тому радів.
Він так радів ,що сльози враз з'явились,
Про себе шепотів: "Вона жива"
Матуся з ним давно не говорила,
Бо не було зв'язку, а він чекав.
Він відповів. Цю посмішку крізь сльози
У пам'ять закарбовано навік:
"Все добре, мамочко,
немає вже загрози".
І серце воїна великий жаль обпік.
Він втратив друга у тяжкім двобої,
Та матері про це він не сказав,
Як друг його враз затулив собою,
коли зловісний ворог лютував.
Недовго говорили мати з сином,
Промовив він: "Молися і чекай".
"Ти бережись,- вона його просила,-
Тебе чекаю, тільки повертайсь!"
Свистунова Єлизавета
Буде так
Смійся , лютий враже,
Гаспиде чужинський.
Буде так, як скаже
Відьма українська.
Ти хотів стоптати
і людей убити.
Буде тобі хата
дерев’яна збита.
Вернешся додому,
Як той пес побитий,
вантажем двохсотим,
кровію залитий.
Будуть тебе люди
вічно проклинати,
А душа нікчемна
у вогні палати.
Бо ніхто не зможе
Наш народ здолати.
Можеш це на носі
Собі зарубати.
Барановський Матвій